В той час, як команди Прем’єр-Ліги завершили першу частину чемпіонату сезону 2011/12р.р. і відправилися на таку очікувану відпустку, команди другої української ліги свої відпустки практично вже відгуляли і потроху розпочинають підготовку до весняної частини сезону. Принаймні, друга команда групи «Б», кременчуцький МФК «Кремінь» вже зібрався після місячного відпочинку у Кременчуці, де і пройде перший етап зимових зборів.
Тому наш сьогоднішній співрозмовник – це головний тренер «Кременя» Юрій Чумак, з яким ми зустрілися 16 грудня на новому стадіоні «Кремінь-Арена», після першого тренування команди цією зимою.
- Юрію Олександровичу, розкажіть, будь ласка, як Ви опинилися у «Кремені» і скільки Ви вже працюєте з командою?
- У 2008 році я повернувся до Кременчука після дворічної роботи у криворізькому «Кривбасі» та піврічної роботи у харківському «Арсеналі». Сергій Свистун та Андрій Недяк запросили мене до «Кременя» працювати із воротарями, а вже за півроку, коли Сергій Свистун перейшов працювати із дублем полтавської «Ворскли», мені було запропоновано очолити «Кремінь». Таким чином, у цьому клубі головним тренером я працюю з листопада 2008 року.
- Під Вашим керівництвом «Кремінь» у кубку України встиг двічі зіграти із топ-клубами нашого футболу – «Дніпром» та «Динамо». Чим запам’яталися Вам ці матчі?
- Ці дві гри для мене як тренера, так само як і для моїх футболістів, безумовно, стоять окремо від решти матчів. По-перше, у тих хлопців, які з різних причин не змогли заграти у Прем’єр чи першій лізі, була чудова нагода проявити себе і перевірити, на що вони здатні і чи відповідають вони більш високому рівню. Якщо брати гру з «Дніпром», то, не дивлячись на рахунок 3:0, який у футболі вважається розгромним, ми аж ніяк не були хлопчиками для биття і виглядали досить пристойно. Зрозуміло, що клас «Дніпра» набагато вищий за наш, але в той же час ми не відсиджувалися всю гру в обороні з метою пропустити якнайменше, але і створювали моменти. Підкреслю гольові моменти. Рамос привіз тоді до Кременчука основний склад, і на полі були всі, окрім Коноплянки, Назаренка та Селезньова. Проте, зрівняй ми рахунок у другому таймі і, я гадаю, що і цих виконавців побачила би на полі кременчуцька публіка.
Що стосується київського «Динамо», то тут ситуація була трохи іншою. Юрій Сьомін привіз експериментальний склад. Тому, навіть коли на самому початку другого тайму ми пропустили третій гол, все одно не зупинилися, знаючи, що на штучному покритті кияни не грають і не тренуються. А покриття газону у футболі на такому рівні грає далеко не останню роль. Ми продовжували атакувати, та й «динамівці» трохи заспокоїлися. Нам вдалося забити два голи, і кінцівка матчу була дуже напруженою. Але якщо брати за великим рахунком, то зіграти у цих матчах позитивно, а ці результати я вважаю для нас позитивними, дозволило те, що і «Дніпро», і «Динамо» нас недооцінили. Проте, все одно, як би там не було, головне те, що обидві ці гри подарували нашому місту справжні свята футболу. На «Політехніку» у грі з «Дніпром» було близько 8 тисяч уболівальників, наш невеличкий стадіон «Кремінь» у грі з «Динамо» був заповнений ущерть. Кияни взагалі приїхали за день до гри, тому багато хлопчаків змогли побачити їхнє тренування та сфотографуватися зі своїми кумирами та Юрієм Сьоміним, взяти автографи. Декому з хлопчаків навіть дісталися трофеї у вигляді бутс, футболок, рукавиць та іншої амуніції. Всього цього не могло б статися без нашої наполегливої праці, тому я дуже радий, що саме я і мої хлопці подарували Кременчуку ці два матчі.
- У другій частині чемпіонату «Кремінь» також буде прикладати всіх зусиль, аби посісти перше чи хоча б друге місце у групі?
- Так, безперечно, ми в кожній грі будемо намагатися грати лише на перемогу. Адже кожної домашньої гри нас приходить підтримати повний стадіон уболівальників, тому ми будемо робити все, аби виправдати їхні сподівання. Як буде насправді, покаже лише час, тому загадувати зараз не буду. Можу сказати з упевненістю лише одне – боротися за перше чи друге місце ми будемо до тих пір, поки для цього будуть залишатись бодай теоретичні шанси.
- У цьому міжсезонні чи плануєте підсилити якісь лінії у команді, чи з’являться нові гравці? Також хотілося б знати і про кадрові втрати, якщо вони є?
- Втрати на даний момент вже є, а про придбання говорити поки що зарано, оскільки ми провели лише одне тренування. Декілька гравців приїхали на оглядини, але я ще абсолютно нічого не можу про них сказати. А от серед втрат, це Сергій Рябцев, один з кращих наших бомбардирів. Завершилися контракти у Євгена Шаповала та Євгена Волги. Також завершився контракт і у Віталія Собко, але по ньому питання ще відкрите. У нього є пропозиції, але він поки що остаточно не визначився, де буде продовжувати кар’єру. По Віталію ситуація 50 на 50, а от Рябцева, Шаповала та Волгу навесні у «Кремені» уболівальники вже не побачать.
- Аналізуючи першу частину чемпіонату, що можете сказати за її підсумками? І чому після досить вдалого старту був цілий ряд невдалих матчів, в яких команда втратила багато важливих очок?
- Це пов’язано з грою на два фронти. Проблеми почалися після кубкової перемоги над криворізьким «Гірником». Почалися матчі через два дні на третій, і це стало для нас проблемою. Ми програли в гостях тому ж «Гірнику», потім у Краматорську 0:3, хоча цей рахунок далеко не відображає перебіг подій на полі. Після домашньої нічиєї з «Полтавою» 1:1 і перемоги у Донецьку 5:2 я думав, що наші проблеми вже позаду. Але потім була прикра домашня поразка від «Іллічівця-2» 0:1, коли суперник лише одного разу перейшовши центр поля, забив з явним порушенням правил. Після «Динамо» була поразка у Комсомольську, на яку ми явно не заслуговували. Зарахуй арбітр чистий гол Рябцева за рахунку 1:1, і ми пішли би на перерву виграючи, а не програючи 2:1. Ні гравці «Гірник-Спорту», ні головний суддя матчу не бачив гри рукою в тому епізоді, а от «лайнсмен» чомусь просигналізував про порушення, через це мені вдвічі дивно.
Тепер я розумію, як можуть провалюватися команди, які грають на два фронти. Не маючи двох рівноцінних складів, як у європейських грандів, досягнути успіху у декількох турнірах просто неможливо. Після чотирьох поразок протягом одного місяця я був вимушений перебудувати гру команди. Я перейшов на гру з одним нападником і п’ятьма півзахисниками, чим ущільнив центральну зону. Можливо, таким чином, я десь пригнітив нашу атаку, проте, вдалося зміцнити захист і менше пропускати м’ячів з центральної зони. Ми стали більше контролювати м’яч, а суперник, відповідно, став більше працювати без м’яча. Наслідком цього стала наша переможна серія з однаковим рахунком 1:0.
- Якщо ми вже заговорили про цікаву переможну серію «Кременя» із шести поспіль перемог з рахунком 1:0, скажіть, будь ласка, чи у Вашій тренерській кар’єрі або кар’єрі гравця таке вже траплялось? 
- Однозначно – ні. Виграти шість матчів поспіль з рахунком 1:0 це дійсно унікально. Безперечно, є переможні серії набагато довші, ніж 6 матчів, але щоб з однаковим рахунком, такого я не зустрічав. Проте можу додати, що як мінімум три з цих шести матчів ми повинні були вигравати з більшим рахунком. Також не можу не сказати про те, що у цих шести матчах дуже упевнено зіграли наші воротарі Юрій Чумак та Андрій Олійник, які, як ви знаєте, грають у мене по черзі.
- Хто з Ваших гравців у першій частині сезону Вас розчарував, а хто, можливо, навпаки, перевершив сподівання і показав яскраву гру?
- Більшого я чекав від Василя Клімова, оскільки його потенціал мені відомий дуже добре, і я гадав, що у завершальній стадії атак він буде грати продуктивніше. Хоча по самовіддачі до нього у мене претензій немає. Набагато слабкіше, ніж у минулому сезоні, виглядав Руслан Борш. Через це Руслан втратив місце в основному складі. А якщо казати про когось як про відкриття, то це Антон Борисенко. Його вміння дуже далеко кидати аути, гра на другому поверсі, підстраховка захисників - все це складало приємне враження. За коефіцієнтом корисної дії на полі він був одним із кращих у команді.
- Окрім нинішнього лідера ФК «Полтава», які ще команди, на Ваш погляд, здатні боротися у цьому сезоні за підвищення у класі?
Наскільки мені відомо, то завдання виходу у першу лігу буде намагатись виконати «Авангард» (Краматорськ). Дуже непогана команда у Дніпродзержинську та Кривому Розі. Також виділив би і новачка «Мир» із Горностаївки. Гадаю, що саме ці команди, разом з нами і «Полтавою» і будуть боротися за найвищі місця у нашій групі.
- Як буде проходити підготовчий процес? Чи будете кудись виїжджати, які найближчі спаринги заплановані у команди?
- За такої погоди, яку ми сьогодні маємо, то у нас є всі умови для підготовки у Кременчуці. Прекрасне поле із нехай і штучним, проте відмінним покриттям, новий стадіон, є чудові місця в лісі за містом для кросової підготовки. Уже в грудні ми зіграємо два товариських матчі. 20 грудня вдома із командою «Украгроком» (Головківка), яка йде на 5 місці у групі «А». І 23 грудня у Харкові ми зіграємо з місцевим «Геліосом». Потім ми зберемося у середині січня на двотижневі збори і, якщо погода буде такою ж теплою, то виїжджати за межі міста навряд чи будемо, оскільки в цьому немає сенсу. Поруч з Кременчуком багато міст, в яких є з ким зіграти спаринг, тому у цьому плані дефіциту у нас не буде. Як завжди, будемо їздити декілька разів на тиждень до Комсомольська до тренажерного залу та на заняття з аеробіки.
- Хто для Вас є авторитетом у світовому тренерському корпусі?
- Напевно це два тренери – Хосеп Гвардіола та Жозе Моуріньо. Моуріньо з усіма клубами, з якими працював, досягав успіху, а це, погодьтесь, неабиякий показник. Гвардіола взагалі унікальна людина, оскільки він розкрився і як гравець, і як тренер в одному клубі – каталонській «Барселоні». А його новація у футболі, яку я називаю «тотальний контроль м’яча», особисто у мене викликає велику повагу. Так контролювати м’яч, як «Барселона», на сьогодні не здатен жоден клуб у світі, і це, безперечно, його заслуга.
- Якщо уявити, що у Вас з’явилася така можливість попрацювати із будь-яким клубом на вибір, яку б команду Ви обрали?
- Будь-яку команду Прем’єр-Ліги, назва немає значення, оскільки будь-який тренер, в тому числі і я, прагне саме до роботи із командою найвищого рівня.
- Користуючись нагодою, напередодні Нового року, хотіли би щось побажати Вашим колегам-тренерам, футболістам чи уболівальникам?
- Перш за все, я бажаю усім здоров’я, а футболістам бажаю грати без травм. Також хочу побажати усім, щоб наш футбол не перетворювався на війну, а ця гра мільйонів лише радувала її прихильників, щоб люди отримували лише позитивний заряд емоцій. Ще раз всім здоров’я та удачі у Новому році!


Василь Криворучко, www.ukrfootball.in.ua